Вступ

Одна з головних проблем будь-якої держави — низькооплачувана робоча сила.
Працівник із низькою зарплатою є всебічно вразливим і соціально пасивним.
Ним легко маніпулювати, обманювати, купити, перенаправити чи нав’язати чужі цінності.

Низька оплата праці запускає ланцюгову реакцію:
низький дохід — низька пенсія,
низька пенсія — низька якість життя,
низька якість життя — бідність і втрата гідності.

Низькооплачувана праця означає низьку купівельну спроможність населення.
Низька купівельна спроможність — це низькі надходження до бюджету.
А слабкий бюджет — це постійна нестача коштів на медицину, освіту, оборону та соціальний захист.

Низькооплачуваний працівник вигідний лише вузькому колу олігархів,
які гучно заявляють, що “створюють робочі місця”, але при цьому платять копійки.

Бідна людина — це не ресурс, а проблема суспільства.
Бідні люди формують суспільство з низькою самодостатністю.
Кожен погодиться: приємніше жити серед заможних сусідів, друзів, родичів.

У західних країнах, де люди мають гідну зарплату, пенсію, соціальний захист і зрозумілі правила життя,
рівень щастя та впевненості в майбутньому значно вищий.
Їхніх громадян неможливо купити на виборах — навіть якщо вони помиляються,
це їхній власний вибір, а не нав’язаний гречкою чи цукром.

Успіх держави безпосередньо залежить від доходів її громадян.
Не існує жодної багатої країни з бідним народом — і жодної бідної країни з багатим населенням.
Тому зростання доходів громадян — це стратегічна мета і ключ до процвітання.

Суспільство з низькою самодостатністю легко ввести в оману.
Ми бачимо це постійно: спочатку народ обкрадають на мільярди,
а потім ті ж самі злодії грають роль меценатів, роздаючи копійки — і отримують оплески.

Медицина, освіта, оборона та соціальна сфера залишатимуться слабкими,
доки не з’явиться сильний бюджет.
А сильного бюджету не буде, поки народ бідний.
Це замкнене коло, яке необхідно розірвати.

Ідея безумовного доходу

У сучасному світі дедалі частіше обговорюється концепція Безумовного базового доходу (ББД).
Кріс Г’юз у своїй книзі пише, що ББД потрібно запроваджувати вже сьогодні,
адже нерівність зростає, а прірва між багатими та бідними стрімко поглиблюється.

Кожній людині потрібна мінімальна фінансова подушка безпеки —
не замість роботи, а як основа впевненості та гідності.

Сучасна економіка побудована так, що багаті стають ще багатшими за рахунок простих громадян.
Середній клас і соціально вразливі групи несуть основний тягар, не отримуючи справедливої винагороди.

Але нове покоління підприємців і інвесторів мислить інакше.
Вони прагнуть до світу, де добробут розподіляється справедливо,
а система підтримує баланс між працею, капіталом і соціальною відповідальністю.

Світовий досвід і адаптація

У Фінляндії принцип безумовного доходу вже випробувано,
і він довів, що така система зміцнює соціальну стабільність і довіру до держави.

Але Фінляндія — це країна з профіцитом бюджету.
Для країн із дефіцитом, особливо пострадянських, цей підхід потребує адаптації.

Саме тому була розроблена адаптована логіка Безумовного базового доходу,
пристосована до реалій країн, де багатства зосереджені в руках небагатьох,
а більшість населення живе на межі виживання.

Це не політична, а економічна модель,
що створює умови, за яких у країні не буде людей, які помирають від голоду.

Принцип

Проста формула:
З кожного — у відсотковому відношенні, усім — порівну.

Ця ідея не нова: її описано в Торі, Біблії та Корані словами — «Віддай десятину».

Структура

Безумовний базовий дохід складається з двох частин:

1. Збирання коштів
2. Розподіл коштів

Розподіл коштів

Усі зібрані кошти в режимі онлайн автоматично розподіляються між усіма громадянами країни.
Баланс спеціального державного рахунку завжди дорівнює нулю:
щойно надходять гроші — вони миттєво розподіляються порівну.

Збирання коштів

Джерела формування:

• Роздрібна торгівля продуктами харчування та товарами щоденного вжитку;
• Перша продаж рухомого та нерухомого майна;
• Додатковий податок на майно;
• Надра — спільне надбання народу;
• Транзитні доходи та збори;
• Щорічне відрахування частини прибутку державних підприємств;
• Конфісковане майно — якщо у злочинців вилучено активи, справедливо 50% спрямувати до бюджету, а 50% — порівну між усіма громадянами;
• Приватизація — майно, що приватизується, належить усьому народу, отже, 50% коштів йде до бюджету, а 50% — населенню;
• Громадянський податок на майно — навіть якщо майно набуте незаконно, його власник сплачує податок, а кошти рівними частками розподіляються між усіма громадянами.

Таким чином, навіть корупційні або незаконно набуті активи починають працювати на суспільство, а не проти нього.

Приклад

Навіть за нинішньої економічної ситуації кожен громадянин
зміг би отримувати гарантований мінімум.
Ця сума стане фінансовою подушкою,
яка забезпечить базову стабільність і впевненість у майбутньому.

Технічне рішення

Для реалізації системи кожному громадянину необхідно відкрити особистий рахунок у Національному банку або в окремій державній платіжній системі.

Номер рахунку співпадає з індивідуальним податковим кодом.
Кошти існують в електронній формі й доступні через внутрішній паспорт із чипом.

Це не потребує великих витрат — усі технічні можливості вже існують.

Економічний ефект

Перерозподіл коштів:

• підвищить купівельну спроможність населення,
• активізує виробництво,
• створить нові робочі місця.

Понад 50% тіньової економіки вийде «на світло».
Зросте самооцінка й упевненість людей, а разом із цим — заробітки та стабільність економіки.

Держава як акціонерне товариство

Держава — це акціонерне товариство, де всі громадяни — акціонери,
а уряд — найманий менеджмент.

Кожен громадянин має право знати, як витрачаються кошти бюджету.
Для цього в Національному банку мають бути відкриті персональні бюджетні рахунки, що відображають частку кожного у бюджеті та державних активах.

Кожен зможе бачити:

• обсяг надходжень,
• напрями витрат,
• свою частку державного боргу.

Прозорість

Така система робить корупцію практично неможливою.
Посадовці продовжують виконувати свої функції,
але контроль над державними фінансами переходить до суспільства.

Бюджет — це цифри, а цифри мають бути відкриті кожному.
Громадянин бачить свою частку, оцінює ефективність управлінців
і усвідомлює себе співвласником держави.

Висновок

Ця модель — не політичне гасло, а економіко-соціальна трансформація, здатна розірвати замкнене коло бідності.

Вона створює умови, за яких:

• багаті допомагають бідним,
• чесна праця винагороджується,
• і кожен громадянин стає співвласником своєї країни.